09.12 Інший Гюго: що варто знати про ювеліра, який створив перші натільні скульптури
Брошки, підвіски, сережки й каблучки можуть бути виробами з дорогоцінних металів, чудовими творіннями ювелірних дизайнерів, а можуть возвеличитися до статусу мистецьких шедеврів. Їхня вартість залежатиме вже не лише від кількості каратів і грамів, але й від імені художника, що вигадав дизайн.
Думки щодо ювелірних виробів, створених скульпторами й художниками, давно розділилися.
Ці прикраси, зазжди створені в обмеженій кількості, прихильники із задоволенням колекціонують і ладні викласти за них кругленькі суми. Супротивники ж вважають, що, ступивши на прикладну територію, люди мистецтва стають звичайними торговцями, найчастіше не спроможними зробити задумані об’єкти власноруч.
Проте хоч би там як, цікаво знати, хто ж стояв біля витоків такого прекрасного й, як з’ясувалося, суперечливого об’єкту в мистецтві. Можна бути певним, без французів тут не обійшлося. 😉
Франсуа Гюго, онук прославленого письменника, був не менш талановитим і знаменитим, ніж його дід. Щоправда, в абсолютно іншій сфері – в ювелірному мистецтві.
У 1920-х він першим зробив прикраси з дорогоцінних матеріалів для відомих художників і скульпторів епохи.
Серед тих, хто доручив Гюго ескізи своїх робіт, що згодом отримали шляхетну назву «натільних скульптур», – Пабло Пікассо, Мах Ернст, Жан Арп, Жан Кокто, Жан Дюбюффе, Арман, Сідней Нолан, Альберто Джакометті та Жан Люрса.
Розкішні ґудзики Франсуа Гюго створював для багатьох модних домів: Worth, Dior, Chanel, Jacques Fath, Rochas, Hermès, Bruyère, Schiaparelli, Lucien Lelong, Paquin, Balmain, Piguet і Lanvin.
Ці творіння з неблагородних металів та емалі не вимагають почесного місця на Олімпі мистецтва, проте, запевняю, залишатимуть слід у наших серцях.
Кутюр’є, що замовляли ювеліру ці приголомшливі мініатюри, чудово розуміли, що така маленька деталь, як ґудзик, – важливий елемент вбрання, що здатний прикрасити костюм або зруйнувати загальне враження.
До вашої уваги короткий епізод із передачі, що присвячена Франсуа Гюго, де він розповідає про своє захоплення прикрасами «від художників» і демонструє свої техніки у роботах з блюдами дизайну Пабло Пікассо та підвіскою Макса Ернста.
Його інтерв’ю українською ви можете прочитати нижче.
Ви завершуєте роботу над прикрасою Макса Ернста. Як відбулося ваше знайомство з цим знаменитим художником?
Завдяки руху сюрреалістів. Він був моїм кращим другом у цій групі. Там же я зустрів Андре Бретона, Луї Арагона, Поля Елюара, Сальвадора Далі, Тристана Тцара… Втім, я добре знав і попередників сюрреалістів – дадаїстів Франсиса Пікабіа та Марселя Дюшана.
Виявляється, ви пов’язані зі світом мистецтва ще з часів Першої світової війни?
Саме так.
І художники вплинули на вашу естетику?
Певна річ. Насамперед Ернст і Пікассо. А ще Андре Дерен. З ним я працював у виробництві емалей.
Чим ви займаєтесь тепер?
По закінченні Другої світової я створюю релігійні об’єкти для архітектора Мориса Новаріна, мого близького друга, котрий будує церкви в Савойї. Скажімо, церква на плато Асі (ця церква знаменита роботами таких художників, як Анрі Матісс, Марк Шагал, Фернан Леже та багатьох інших. – Прим. ред.).
Останні три роки здебільшого роблю великі блюда із срібла для Пікассо. Зараз я вам покажу керамічні бісквіти та ескізи, за якими працюю. Оце бісквіт Пікассо, до слова, один з найчудовіших, має назву «Вершник». А ось це – «Голова фавна».
Ви робите блюда за цими бісквітами?
На початку я виготовляв блюда, використовуючи кераміку самого Пікассо. Однак згодом він вирішив малювати спеціальні ескізи до виробів зі срібла. Бачте, Пікассо самому було потрібно зрозуміти, який саме малюнок найкраще годиться до блюд з металу. Навряд чи хтось до нього створював такі великі об’єкти.
Що відбувається у процесі вашої роботи?
Я клею, одночасно розігріваючи, срібну пластину на ювелірний цемент і, за допомоги різноманітних інструментів, накреслюю контур малюнку.
Тепер продемонструю, як роблю це, на прикладі об’єкту меншого розміру – золотої прикраси Макса Ернста. Це оригінальна модель Ернста з пластиліну, а оце її відбиток на формі з гіпсу, який дає негативне зображення.
За цим гіпсовим негативом я створюю точний малюнок. А по тому переношу його на золоту пластину, вже зафіксовану на цементі. Потім переходжу до роботи над пластиною за допомогою маленького долото, постійно звіряючись то з гіпсовим рельєфом, то з моїм малюнком, аби не помилитися.
За потреби змінюю долото на більш годящий до мого завдання. До прикладу, для рота потрібне пласке долото, а для очей – кругле. Закінчивши з тильного боку, я переходжу до лицьового. І перевертатиму прикрасу кілька разів, до завершення.
Читайте також: Блискуче! Коротко про коштовності в європейському мистецтві
Головна світлина: Кулон, Макс Ернст, ювелір Франсуа Гюго.