Знай наших: 5 причин, аби відвідати Харківський мистецький музей

Дві речі непростимі для українця – за своє життя не заспівати український гімн і не побачити «Запорожців» у Харківському мистецькому музеї.

Запорoжці пишуть листа турецькому султанові, Ілля Репін, 1893

Колоритна робота Іллі Рєпіна варта того, аби на власні очі роздивитися її у найменших дрібницях, збагнути вібрації кольорів, оцінити потужність мазків фарби, відчути руку майстра й незбагненну енергетику, яка струмить з полотна.

До того ж конче важливо підтримати установу, що так очевидно потребує і фінансування, й уваги.

А поки що… Готуйтесь – у старому доброму Харківському мистецькому музеї все по-старому. Просто на вході вас зустріне підбадьорливий запах хлорки. Касир не знайде здачі й відправить розмінювати велику банкноту деінде.

Коли ви вирішите купити право на фотозйомку, то, видаючи бейдж, працівниця з дидактичною суворістю чи то попросить, чи то накаже повернути його по закінченні візиту, бо хтось «вже пішов із бейджем додому».

Авель, Антон Лосенко, 1768

Усі ці «випробування» нагадують перепони з народних казок, а тому головне – не здаватися, а на каверзні запитання типу Морозкіного « чи тепло тобі, дівчина» відповідати виключно позитивно.

На поверхах музею ви рано чи пізно відчуєте піклування про вас. Де ще пані вставатимуть зі стільців, аби увімкнути заради вас у залах світло? Жінок-наглядальниць у порожньому музеї на дивовижу багато, й, будьте певні, вони насправді щиро вам радіють.

Іван Грозний та його мамка (фрагмент), Карл Веніг, 1886
Іван Грозний та його мамка (фрагмент), Карл Веніг, 1886

Попри те, що стан музею безнадійно провінційний, скарби, презентовані на тутешніх стендах, варті неквапливого й уважного погляду.

Якщо ви все частіше розмірковуєте про культурний туризм, але вже відвідали такі популярні сьогодні Львів та Одесу, чому б не помандрувати до Харкова? Розкішна п’ятірка з Художнього музею чекає на вас!

I. СЛОБОЖАНСЬКІ ІКОНИ

Квіти й кольори цих робіт можна роздивлятися нескінченно. Ви завважили, якими самобутніми стали риси святих на іконах XVIII століття (фото 2) у порівнянні з іконами сторіччя попереднього (фото 1)?

До теми: книга Тетяни Паньок «Слобожанська ікона XVII – початку XIX століття».

II. КОЗАЦТВО ІЛЛІ РЄПІНА

Народженому в Чугуєві, Рєпіну з дитинства був відомий зміст листа турецькому султану. З подачі свого друга – мистецтвознавства А. Прахова художник вирішив зробити сюжетами своїх картин історії, пов’язані з козацтвом. У Харківському музеї ви знайдете другий, як кажуть, історично більш точний, варіант «Запорізьких козаків».

Хто ж розповість про картину краще за музейників? Дивіться відео тут.

За цим посиланням можна прочитати статтю про два варіанти полотна.

Поміж моїх улюблених робіт Рєпіна – полотно «Козак у степу» (1890). Споглядаючи цю картину, пригадую сцени з фільму «Пропала грамота» Бориса Івченка.

III. ХУДОЖНИКИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
На пасовищі. Козача левада (фрагмент), Сергій Васильківський, 1893
Марусина хата (фрагмент), Григорій Світлицький, 1918

Сергій Васильківський, Генріх Семирадський, Микола Ярошенко, Григорій Світлицький, Михайло Беркос, Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Петро Левченко… Чи є у цьому переліку художник, чиє ім’я ви чуєте вперше? Коли так, то час, проведений у компанії метрів українського живопису в Харківському музеї, стане низкою цікавих відкриттів.

Льон цвіте (фрагмент), Михайло Беркос, 1893
Хлопчик з собакою (фрагмент), Віктор Борисов-Мусатов, 1895

Дивовижно гарні роботи живописців, натхненних Україною, – Костянтина Трутовського, Віктора Борисова-Мусатова, Станіслава Жуковського та Абрама Маневича.

Шкода, але в музеї не продають репродукцій (традиційної сувенірної лавки тут немає взагалі). Думаю, що ви, як і я, не відмовилися б узяти вподобану роботу додому на згадку – чи то листівку, чи закладку для книжки або плакат.

IV. ПОРТРЕТИ ПОРФИРІЯ МАРТИНОВИЧА
Портрет селянина Павла Тарасенко, Порфирій Мартинович, 1875
Оксана Буштримиха з села Добреньки, Порфирій Мартинович, 1875
Автопортрет, Порфирій Мартинович, 1877

Чудова графіка вродженого полтавчанина Порфирія Мартиновича, що представлена в музеї, увічнила простих людей, чиї риси й імена в іншому випадку були б назавжди для нас втрачені.

Навіть свою долю художник розділив з українським селянством – 1933 року, під час Голодомору, Мартинович помер від голоду в 77-літньому віці у Краснограді.

Селянський обід біля хати, Порфирій Мартинович, 1869
V. АЗБУКА ГЕОРГІЯ НАРБУТА

Ця книжка (1917) талановитого художника-графіка, творця знаменитого нарбутівського шрифту, чий здобуток, зрозуміло, вартий окремого поста, так і залишилася незавершеною. Сподіваюся, що азбука Георгія Нарбута незабаром побачить перевидання, а поки що помилуватися її сторінками можна у Мистецькому музеї Харкова.

Коли вам не подобається відвідувати музеї на самоті, можна замовити екскурсії для дорослих та дітей. На вихідних тут також проводять лекції, присвячені стилям та напрямкам в образотворчому мистецтві.

Після такого розкішного культурного «бенкету» необхідна не лише вишенька на торті, але й самий торт :). Обговорити побачене я рекомендую в затишній кав’ярні «Імбірний пряник» неподалік від музею. За моїм особистим переконанням, їхній вишневий пиріг – Мона Ліза всіх відомих мені вишневих пирогів. До слова, у Харкові доволі гастрономічних спокус! Втім це вже інша смачна історія.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse