Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Книжці «Дега. Танок. Малюнок» судилося з’явитися лише через 20 років по смерті художника.
У розкішному фоліанті, виданому обмеженим накладом, знаменитий маршан Амбруаз Воллар розмістив 26 ілюстрацій майстра. А текст, сповнений особистих спостережень про життя й творчість Едгара Дега, написав його друг – письменник, поет і мислитель Поль Валері.
Видання, незаслужено забуте навіть у Франції, надихнуло кураторів Музею Орсе організувати виставку до 100-літніх роковин смерті Дега у такий спосіб, аби відвідувачі здійснили свою мандрівку у світ художника в компанії з його близьким другом.
Поруч із картинами, малюнками й скульптурами Дега у залах експозиції розміщені цитати з текстів Валері.
Для Дега танцівниці були об’єктом ретельного вивчення, за рахунок чого він міг найкраще відтворити найменші порухи людського тіла. Як пише Валері, процес малювання для художника був «чистісінькою прозою, що найправдивіше зображає кожне нове спостереження».
Дега прагне не лише знайти єдино вірну лінію, що визначає фігуру. Він бере цю фігуру з життя: на вулиці, в опері, у модистки; він фіксує її у найхарактернішому для неї положенні у певний момент – і завжди в дії. І робить її гранично виразною.
Він намагався сполучати швидкоплинне враження й нескінченну роботу в майстерні; зусиллям волі закріпити й утримати цю мить.
Художник то зображував відбиток структури форми у малюнку, користуючись лише кількома лініями, щоби показати намір тіла, то дозволяв кольору підкреслити імпульсивність й граційність тих, за ким спостерігав.
Дега надзвичайно довго працює над малюнками. […]
Часом він підфарбовує ці своєрідні відбитки, підмальовує вугілля пастеллю: спідниці танцівниць на одному відбитку жовті, на другому бузкові й так далі. Але лінії, рух, поза лишаються основою і можуть бути розділеними та використаними також в інших комбінаціях.
Дега належить до тих художників, які відрізняють форму від кольору або матерії. Мені здається, він не наважився б писати відразу на полотні, без попередніх замальовок.
Дега був наче неперевершений вершник, що не довіряє коням.
Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!
Наталя Гузенко, авторка проекту
Головна світлина: Танцівниці в блакитному (фрагмент), Едгар Дега, 1893-1896
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
