19.12 Дега. Танок. Малюнок. Частина II. Медузи
Схожість між балетними пачками з газу й прозорими медузами надто очевидна, аби її не помітити. Однак за зовнішньою подібністю приховано дещо більше.
Двоїста натура юних балерин, що часто животіли й змушені були заробляти на життя проституцією, зачаровувала й лякала так само, як і медузи, чиї форми настільки ж приваблювали, наскільки жахали їхні укуси.
«Стефан Малларме каже, що танцівниця – це не жінка, яка танцює, бо вона – не жінка й вона не танцює. Це зауваження не лише глибоке, але й вірне», – Поль Валері
Цікаво, що у 1899 році на екрани вийшов знаменитий «Танець-серпантин», в якому на неймовірній швидкості, освітлена різнокольоровими софітами, кружляє Лої Фуллер у легких одежах.
Перед нами дійсно вже «не жінка, й вона не танцює», як писав Малларме, перед нами – безперервний рух, що знайшов свою власну форму. Матеріалізація ця ефемерна, адже існує, допоки триває самий рух.
Якось у кіно Валері побачив велику медузу, чий «танок» так зачарував його, що він написав про це у книжці, присвяченій Дега.
Уривок з книжки «Дега. Танець. Малюнок»:
Ще ніколи жодна танцівниця людського роду, розпалена й сп’яніла від руху та отрути своїх, доведених до межі, сил і полум’ям повних бажання поглядів глядачів, не виражала такого владного заклику до плотського кохання, як ця велика медуза.
У потоці спідниць, що раз у раз здіймаються з дивною й безсоромною наполегливістю уривистими хвилеподібними рухами, вона перетворюється у мрію Ероса.
Дега, попри позірну прихильність до танцівниць, зовсім не вважав їх прекрасними створіннями й не прагнув піднести. Це відкриття може перекинути ваш світ.
Обережно! Прочитавши наступні рядки, ви вже ніколи не зможете дивитися на балерин Дега як раніше.
Уривок з книжки «Дега. Танець. Малюнок»:
Чи не казав Гюїсманс, що Дега писав танцівниць з відразою?
Авжеж, він перебільшував. Дега знав кількох жінок, в яких знаходив вишуканість і розум, що задовольняли навіть таку витончену людину, як він. Проте очевидно, що художник судив про жінок у цілому за своїми моделями й не прагнув зробити їх привабливими.
Мені не відомо, якою була його сентиментальна історія. […] Утім характер Дега дозволяє вважати, що минуле життя майже не вплинуло на манеру зображувати жінок такими, якими ми їх бачимо на його малюнках.
Його темні очі нічого не бачили у рожевому світлі.
Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!
Наталя Гузенко, авторка проекту
Головна світлина: Танцівниця з букетом, що вітає зал зі сцени (фрагмент), Едгар Дега, 1878
