«Кіновар вважали розкішним барвником, – пояснює Мішель Пастуро. – Нею у великих кількостях користувалися люди, котрих сьогодні ми б назвали нуворишами, які прагнуть прикрашати своє житло найдорожчими матеріалами.

Попри, те що “агресивна” кіновар роз’їдає не лише сусідні кольори, а навіть стіни, римляни, прихильники соковитих відтінків, продовжували використовувати її як для фресок, так і у виробництві косметики.

Читайте також: Рубінові губи й «сором’язливий» рум’янець. Червоний на жіночих обличчях Середньовіччя

Відомо, що жінки в Імператорську добу надавали перевагу темним відтінкам помади. Овідій, приміром, обурювався тим, що матрони розмальовували свої губи мало не чорним кольором».

Ідеал римської краси, відзначає Мішель Пастуро у книжці «Червоний», вимагав надмірного макіяжу, який створювали і самі дами, й ornatrices (косметологи).

Застосовуючи крейду й свинцеві білила, жінки освітлювали чоло, підборіддя й руки, пастами з вохрою, лишайником орселі й кіновар’ю надавали насиченого червоного відтінку губам і щокам, а за допомогою вугілля, попелу і сурми густо мастили вії та підфарбовували очі.

Читайте також: Античний модернізм. Портрети римського Єгипту, що приголомшують