25.11 Страшенно красиво: Мішель Пастуро про отруйну кіновар на фресках і в помадах жінок Давнього Риму
«Отруйною кіновар’ю, що надає рум’янам та помадам червоного відтінку, користувалися з часів Античності до XVIII століття. Про небезпечні для здоров’я властивості мінералу було відомо, проте бажання мати красивий вигляд перемагало й страх хвороби, й страх смерті», – розповідає Мішель Пастуро, мистецтвознавець, автор книжок з історії кольорів і професор курсу «Червоний» у Школі Лувру.
У Середньовіччі європейці навчилися виробляти кіновар, пігмент багряного кольору, методом з’єднання ртуті й сірки. Римляни, які не володіли секретом добування штучної кіноварі, привозили її з Іспанії, а це значно збільшувало вартість цього ртутного мінералу.
«Кіновар вважали розкішним барвником, – пояснює Мішель Пастуро. – Нею у великих кількостях користувалися люди, котрих сьогодні ми б назвали нуворишами, які прагнуть прикрашати своє житло найдорожчими матеріалами.
Попри, те що “агресивна” кіновар роз’їдає не лише сусідні кольори, а навіть стіни, римляни, прихильники соковитих відтінків, продовжували використовувати її як для фресок, так і у виробництві косметики.
Відомо, що жінки в Імператорську добу надавали перевагу темним відтінкам помади. Овідій, приміром, обурювався тим, що матрони розмальовували свої губи мало не чорним кольором».
Ідеал римської краси, відзначає Мішель Пастуро у книжці «Червоний», вимагав надмірного макіяжу, який створювали і самі дами, й ornatrices (косметологи).
Застосовуючи крейду й свинцеві білила, жінки освітлювали чоло, підборіддя й руки, пастами з вохрою, лишайником орселі й кіновар’ю надавали насиченого червоного відтінку губам і щокам, а за допомогою вугілля, попелу і сурми густо мастили вії та підфарбовували очі.
