У «Мамушці» чудово все! Оля, сьогодні лондонський шеф і письменниця, знайомить англомовну публіку з нашими рецептами, розповідаючи про кулінарні традиції своєї родини.

На сторінках «Мамушки» розкриті секрети не лише українського борщу, пампушок, вареників і голубців, адже «нашими» стали й кримськотатарські чебуреки, і молдовська мамалига, і грузинське курча тапака.

Оля не залишила поза увагою й вінегрет, і мариновані томати «Пальчики оближеш», і «Наполеон», і «Медовик», і навіть «Празький торт».

На сторінках поруч з порадами й світлинами страв то тут то там з’являються спогади Олі та особисті фотографії. І вже не знаєш (та й чи варто?), кулінарна то книжка перед тобою, чи, може, щоденник.

Названа британцями скарбницею страв і смаків «дикого Сходу», «Мамушка» стала присвятою дитинству і дорогим людям.

Коли Оля порадила вареники з полуницею не варити, а готувати на пару, як це роблять у Полтавській області, я раптом побачила себе маленькою на кухні поруч із бабусею. Вона викладала чималенькі вареники на марлю, а потім на спеціальну кришку с дірочками, під котрою в каструлі шуміла кипляча вода.

Чи варто говорити, що я ніколи не забуду їхній смак? Не варто навіть і говорити, як шкодую, що не запам’ятала, не записала, не навчилась…

Цієї книжки не було б без її головного скарбу – автора. Оля з божественним прізвищем Геркулес захоплюється сильними жінками (чи сама вона не така?), прикрашає волосся яскравими хустками, заплітає коси, фарбує губи червоною помадою, носить сукні в квіточки, обожнює свого сина Сашу й вірить у те, що люди важливіші за політичні амбіції…

Її друга книжка Kaukasis, що побачила світу 10 серпня нинішнього року, – це нотатки мандрівниці. Разом зі своїм братом Оля вирушила до Грузії й Азербайджану, де колись побувала з батьками, здолавши дводенний маршрут на стареньких «жигулях».

Серед родичів і друзів Олі є й азербайджанці, й осетини, і грузини, і карачаївці, й вірмени, й адиги, тому кулінарні традиції цих народів їй знайомі з дитинства.

Від знайомих нам харчо, долми й сациві до менш знаних чихіртми, пирогів з тархуном та вірменських профітролів з коньяком – кожний рецепт акомпанований коментарями й розповідями Олі про людей, які ним поділилися. А чудові світлини страв, як і в «Мамушці», чергуються зі знімками пейзажів і кадрами, на котрих відображені цікаві моменти подорожі.

Чи пам’ятаєте, як багато всього важливого колись відбувалося на наших кухнях? Ми готували, їли, читали, чаювали, грали на гітарах, пили, сміялися з анекдотів, говорили про політику. Олі вдалося начебто дістати все найдушевніше з наших маленьких кухонь і показати це всьому світові.