Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Ця картина Жана-Оноре Фраґонара – справжня відлюдниця. «Свято у Сен-Клу» знаходиться в колекції Банку Франції, який можна відвідати лише раз на рік – у вересневі Дні культурної спадщини. Якщо з’являється шанс побачити це полотно на виставці в музеї, їм варто неодмінно скористатися!
Фраґонар, відомий лібертін, до своїх полотен нерідко обирав пікантні сюжети, але ця робота створена зовсім в іншому жанрі.
Аристократія, в тому числі й герцог Орлеанський, регент юного Людовика XV, звільнена після смерті Людовика XIV (1715) від повинності жити у Версалі в променях короля-сонця, з радістю повернулася до Парижу.
Разом з тим вийти з тіні, стати практично рівними за статусом вельможному панству – неймовірне бажання за Людовика XIV – тепер вдається багатим столичним буржуа, що переймали шляхетні манери.
Велич версальської естетики змінилася на грайливий, зосереджений на декоративних елементах стилю рококо, доречніший у «скромних» паризьких садибах.
Попри те, що абсолютизм все ще у пошані, шляхетним паням і панам перепали їхні 15 хвилин, точніше, будемо правдиві, 300 років слави у мистецтві.
Красиві, чепурні молоді люди, що із задоволенням розважаються на тлі ідеальних пейзажів, – сюжет не новий.
Він уже присутній на гравюрах та ілюмінаціях із зображеннями садів кохання Середньовіччя, а згодом з’являється й у роботах голландських та венеціанських майстрів XVI і XVII століть.
Та все ж «Свято у Сен-Клу» – приклад нової, виключно французької інтерпретації куртуазного стилю, яка, на відміну від жанрового живопису, була визнана високою.
Галантне свято – так у 1717 році французька Академія мистецтв назвало цей жанр, чиїм фундатором вважають Антуана Ватто.
На початку століття Ватто розміщував своїх шляхетних персонажів у міфічній Аркадії на картинах доволі скромних розмірів.
За кілька десятиліть по тому Фраґонар постав автором масштабних полотен, на котрих і пейзажі, і герої були виконані у сміливій на той час техніці й в реально існуючому місці.
«Жанр галантного свята не має чітких правил, а відтак, з ним можна було експериментувати», – пояснює цей феномен Крістоф Воґтер, куратор виставки «Від Ватто до Фраґонара: галантні свята», що пройшла в Парижі в 2014 році.
«Фраґонар послуговується елементами, що стали традиційними для жанру галантного свята, – пари, що розмовляють, виступи акторів, ігри дітей. Проте він дозволяє собі небувалу свободу в техніці й виборі кольору. Його пейзаж у “Святі в Сен-Клу” майже абстрактний!» – Крістоф Воґтер, куратор виставки «Від Ватто до Фраґонара: галантні свята»
Все у цій картині вражаючого розміру (2,16 м x 3,35 м) гідне захоплення. Зверніть увагу на багатоманітну манеру накладання фарб – від розтушованих до чітких мазків пензля.
Часом здається, що де-не-де аж проглядають сліди колишнього малюнку, що Фраґонар неначе готовий оголити саме полотно, як століття по тому, приміром, чинив Анрі де Тулуз-Лотрек.
А який по-дитячому зворушливий вигляд мають ледь накреслені художником риси облич персонажів!
«Історія жанру галантного свята завершується на Фраґонарі. На заміну фривольному рококо прийшов неокласицизм зі своїми вимогливими правилами», – Крістоф Воґтер, куратор виставки «Від Ватто до Фраґонара: галантні свята»
Ще одна деталь, можливо, й не головна, а проте одразу впадає в око. Ліворуч на картині зображене дерево, що хилиться від поривів вітру, а поруч з ним в’ється червона стрічка. Немов у цей ідилічний світ ось-ось увірветься буря.
«Свято у Сен-Клу» Фраґонар написав між 1775 і 1780 роками. У 1774-му на французький трон зійшов 20-літній Людовик XVI та його дружина, 18-літня Марія-Антуанетта.
Під час створення полотна королівське життя молодого подружжя тільки починалося. До кривавих подій, що змінили перебіг історії, було ще далеко, й у ті дні ніхто не міг припустити, що французька революція обезглавить не лише головне подружжя країни, але й багатьох інших шляхетних мешканців «галантного світу».
Біля замку Сен-Клу, в парку котрого розважається наша благородна компанія, своя драматична історія. Заміська резиденція королівської родини з XVI століття, шато належало її Орлеанській гілці. У 1784 році Людовик XVI подарував замок Марії-Антуанетті.
Революція націоналізувала королівський маєток. Майже через століття, під час франко-прусської війни, замок був захоплений німецькою армією, а під час обстрілу його французами згорів. Остаточно руїни знищили у 1892 році.
Із Сен-Клу розгортається прекрасна панорама на Париж. Сьогодні, як колись, це одне з улюблених столичних місць відпочинку, до котрого можна легко дістатися метро.
В англійському й французькому парках прогулюються дорослі, грають діти, шумить вода у фонтанах, на території навіть розташувалася «навчальна ферма», де міських жителів знайомлять із свійськими тваринами…
Можливо, вже не таке галантне, як у добу Фраґонара, але свято триває.
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
