08.09 Захоплива точність: ботанічні малюнки гуашшю й аквареллю Альбрехта Дюрера
Цього, напевне, не зробив би жоден знавець мистецтва, проте я дозволю собі сказати, що малюнки гуашшю й аквареллю Альбрехта Дюрера так само влучні й витончені у своєму виконанні, як японські вірші хайку.
Приміром – складені поетом Басьо:
Вечірнім в’юнком
Я в полон захоплений… Непорушно
Стою в забутті.
***
Польова квітка
У променях вечірньої зорі
Полонила на мить.
Півтисячоліття тому Альбрехт Дюрер, людина Ренесансу, створив акварелі, взявши за основу ботанічні ілюстрації пізнього Середньовіччя.
Перед живописцями минулого стояло завдання якомога точніше передати деталі рослин, разом з тим, вони не надто переймалися художньою цінністю своїх робіт. Віртуозність техніки Дюрера дозволила перетворити надані з науковою метою ілюстрації в мініатюрні шедеври.
У фіалках, орликах і чистотілі художник побачив так багато тендітної витонченості! Гідним уваги Дюрер уважав навіть непримітний клаптик землі з луговою травою.
За кілька років після «Маленької ділянки лугу» майстер написав одну з найвідоміших своїх акварелей – «Велика ділянка лугу» (1503).
«Шедевр? – здивуєтесь ви. – Але ж чому?» Відповідь дає доктор мистецтвознавства Од Гобе, автор курсу «Історія зображення квітів у живописі» в Школі Лувру:
«Перший відомий нам натюрморт датується III століттям до нашої ери. Однак ранньохристиянське мистецтво відмовилося від античних тромплеїв флори й фауни, від гірлянд, віночків і квітів, зарахувавши їх до атрибутів язичництва.
Раннє й середнє Середньовіччя зробили вибір на користь зображень-ідеограм. Зацікавленість рослинами виникла знову лише в пізньому Середньовіччі.
Проте в наукових працях відсутня художня складова, а у творах живописців, граверів і майстрів книжкових ілюмінацій квіти, хоч і мали правдоподібніший вигляд, ніж раніше, відігравали декоративну або символічну роль».
«Дюрер – перший європейський художник, який створив “автономний портрет рослини”», – Од Гобе, доктор мистецтвознавства
Завважте, що у «Великій ділянці лугу» Дюрер змальовує не окремо взяту рослину або його частину, а об’єднує різні види трав і малює їх із вражаючою достовірністю. Ви їх упізнали?
«Маргаритки, кульбабки, подорожник, деревій, вероніка й грястиця... Можна було би прийняти “Велику ділянку лугу” за етюд, але композиція вказує на те, що це завершене, самодостатнє зображення», – Од Гобе, доктор мистецтвознавства
Ці дивовижні роботи на пергаменті найтоншої вичинки або на папері, наклеєному на картон, – приклад повернення художньої зацікавленості до природи, уважного вивчення й захоплення нею, вміння в малому, звичному побачити дещо більше, важливе.
І як тут не згадати ще два хоку Басьо!
Що так вабить до себе
На стежці гірській?
Фіалки
О, скільки їх на полях!
Але кожний цвіте сам собою –
У цьому величний подвиг квітки!
У Парижі шедеври Дюрера (за виключенням «Великої ділянки лугу») «гостювали» на виставці «Сади» й повернулися додому, у віденську Галерею Альбертіна, головного на сьогодні зберігача акварелей та гуашей художника.
У вересні 2019 року тут відкриється виставка, присвячена цій унікальній колекції, що нараховує 140 творів майстра.
Рідкісна подія! Адже, як пояснив Лоран Ле Бон, куратор паризької виставки «Сади», ці акварелі такі вразливі, що після кількох місяців перебування у музейних залах мають утримуватися у сховищах від двох до десяти років.
