![](https://i1.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/640_marie_laurencin_anne_sinclair_a_lage_de_quatre_ans_1952_fondation_foujita_adagp_paris_2016.jpg?fit=640%2C890&ssl=1)
18.08 Ніжні зв’язки Марі Лорансен (IV)
У 1940-х у Лорансен погіршився зір, й останні її твори, на думку Даніеля Маршессо, мали недоладний вигляд. Наприкінці життя Марі (вона померла 1956 року) в мистецтві вже панувала абстракція, й артистична публіка втратила цікавість до багатьох художників першої Паризької школи. Лорансен не стала виключенням.
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/e79d16556a76d6eea1ddb714ed822ba7.jpg?fit=600%2C448&ssl=1)
Від абстракції мене хилить на сон. Я малюю янголів. А сьогодні людям це не подобається. Їм потрібні чудовиська. Але я нічого не знаю про чудовиськ!» – Марі Лорансен
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/13381331_1.jpg?fit=557%2C700&ssl=1)
![](https://i2.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/540aa4f0d7c8898dca4e9ca1e9282a29.jpg?fit=449%2C638&ssl=1)
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/117.jpg?fit=410%2C480&ssl=1)
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/larger.jpg?fit=698%2C1024&ssl=1)
Роботи Лорансен піддавали гострій критиці, найбільше їй діставалося від Жана Полана: «Ви ні на кого не вплинули. Брак назвав Сезанна, Пікассо – Ван Гога, Руо – Густава Моро. Мила Марі, ви не належите до жодної епохи, до жодної школи. У вашому існуванні взагалі не було потреби. І коли б ви не з’явилися, ми не відчули б ані найменшої втрати».
Лорансен померла у власній квартирі, в ізоляції від світу, про що «подбали» її прийомна дочка, прислуга й коханка Сюзан Моро. Згідно із заповітом Марі поховали у білій сукні, з трояндою в руці й листами Аполлінера на грудях.
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/215.jpg?fit=480%2C610&ssl=1)
![](https://i1.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/77640a853e686d266f80929168cfaac6.jpg?fit=1000%2C1227&ssl=1)
![](https://i1.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/bae6582dfc2f0b025860039cee2ce3ca.jpg?fit=800%2C1063&ssl=1)
![](https://i2.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/a3154ca497fb4071c156c3b9c69f5dc6.jpg?fit=562%2C699&ssl=1)
За своє життя Лорансен створила понад 3400 творів. Крім того, художниця залишила чимале особисте листування, а ще «Нічні записки», видані у 1942 році.
Коли я вперше почула назву цих мемуарів, мені згадалися «Записки у головах» японки Сей-Сьонагон. Засновниця літературного жанру дзуйхіцу у Х столітті йшла за своїм пензлем так само, як і Марі Лорансен у ХХ за своїм.
![](https://i1.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/marie-laurencin-dans-son-atelier-vers-1955-dr-archives-daniel-marchesseau.jpg?fit=582%2C596&ssl=1)
![](https://i1.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/Marie-Laurencin014atelier.jpg?fit=499%2C457&ssl=1)
Виявилося, що Марі зналася на творчості Сей-Сьонагон. В одному з листів до Івон Шастель вона зауважує: «До рук мені потрапила перекладена з японської книжка під назвою “Записки у головах”. Вона написана жінкою, яка нагадує мені наших гранд-дам XVII століття».
![](https://i0.wp.com/amuse-a-muse.com/wp-content/uploads/2017/08/liberman_alexander_124_1990_420834_displaysize-1.jpg?fit=700%2C467&ssl=1)
Навряд чи Марі підозрювала, що після колосального успіху, а згодом непростимого забуття у Франції, її творчістю захоплюватимуться в Країні, де сходить сонце.
Сьогодні зі Сходу інтерес до Лорансен повернувся на Захід. Який символізм! Вигнана чи забута, Марі завжди повертається додому.
Головна ілюстрація матеріалу – Портрет Анни Сенклер, Марі Лорансен, 1952