Ніжні зв’язки Марі Лорансен (IV)

У 1940-х у Лорансен погіршився зір, й останні її твори, на думку Даніеля Маршессо, мали недоладний вигляд. Наприкінці життя Марі (вона померла 1956 року) в мистецтві вже панувала абстракція, й артистична публіка втратила цікавість до багатьох художників першої Паризької школи. Лорансен не стала виключенням.

ПОЗА МОДОЮ. ПОЗА ЧАСОМ
Три дівчини, Марі Лорансен, близько 1953
Від абстракції мене хилить на сон. Я малюю янголів. А сьогодні людям це не подобається. Їм потрібні чудовиська. Але я нічого не знаю про чудовиськ!» – Марі Лорансен
Портрет жінки у червоному, Марі Лорансен, 1942
Портрет доктора Роберта Ле Масля, Марі Лорансен, 1949
Флора Грульт, Марі Лорансен, 1947
Сюзан у рожевій хустці, Марі Лорансен, 1942

Роботи Лорансен піддавали гострій критиці, найбільше їй діставалося від Жана Полана: «Ви ні на кого не вплинули. Брак назвав Сезанна, Пікассо – Ван Гога, Руо – Густава Моро. Мила Марі, ви не належите до жодної епохи, до жодної школи. У вашому існуванні взагалі не було потреби. І коли б ви не з’явилися, ми не відчули б ані найменшої втрати».

Лорансен померла у власній квартирі, в ізоляції від світу, про що «подбали» її прийомна дочка, прислуга й коханка Сюзан Моро. Згідно із заповітом Марі поховали у білій сукні, з трояндою в руці й листами Аполлінера на грудях.
Эдит де Бомон, Мари Лорансен, 1945
Женщина с гитарой, Мари Лорансен, 1943
Катрин Жид, Мари Лорансен, 1946
Музыка, Мари Лорансен, 1944

За своє життя Лорансен створила понад 3400 творів. Крім того, художниця залишила чимале особисте листування, а ще «Нічні записки», видані у 1942 році.

НОВИНИ ЩОСУБОТИ


НОВОСТИ ПО СУББОТАМ

 

Коли я вперше почула назву цих мемуарів, мені згадалися «Записки у головах» японки Сей-Сьонагон. Засновниця літературного жанру дзуйхіцу у Х столітті йшла за своїм пензлем так само, як і Марі Лорансен у ХХ за своїм.

Марі Лорансен у своєму ательє, близько 1955
Марі Лорансен у своєму ательє

Виявилося, що Марі зналася на творчості Сей-Сьонагон. В одному з листів до Івон Шастель вона зауважує: «До рук мені потрапила перекладена з японської книжка під назвою “Записки у головах”. Вона написана жінкою, яка нагадує мені наших гранд-дам XVII століття».

Марі Лорансен, світлина Олександра Лібермана, 1949 @ International Center of Photography

Навряд чи Марі підозрювала, що після колосального успіху, а згодом непростимого забуття у Франції, її творчістю захоплюватимуться в Країні, де сходить сонце.

Сьогодні зі Сходу інтерес до Лорансен повернувся на Захід. Який символізм! Вигнана чи забута, Марі завжди повертається додому.

Головна ілюстрація матеріалу – Портрет Анни Сенклер, Марі Лорансен, 1952

Пропустили початок? Тут можно найти частники І, ІІ та ІІІ.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com