Чи подобається вам спостерігати за вітром, що грає в кронах, за рухом «хвиль» трави, за краплинами дощу, що стікають на землю з великих листків, за сонцем у вранішній росі? Для людини зелений колір – заспокійливі ліки, прописані самою природою.

Я люблю «поринати» в зелений. У всі його відтінки, форми й текстури. Нині дехто об’єднується, аби «занурюватися» колективно. Цей тренд зародився в Японії, там і вигадали термін «ширин-йоку». Дослівно він перекладається як «вбирання в себе атмосфери лісу». Перші американські адепти назвали його forest bathing («лісове купання»).

Минулого року в The Washington Post «лісове купання» нарекли новою йогою. Учасники подібних «занурень» у природу звернули увагу на зниження рівня стресу, покращення пам’яті та зростання задоволення життям.

Утім, я не запрошую вас до лісу. Я запрошую вас до Саду агапантусів.

Деревам, чагарникам і високим травам у своєму нормандському творінні Олександр Тома відвів важливу роль. Для мене це приклад того, як можна створити лісову дзен-атмосферу в саду й купатися в ній, скільки заманеться.

Дерева, квіти, огорожі, водойми, садові скульптури, меблі та навіть кури з півнями, що прогулюються стежками, – кожний «елемент» продуманий до дрібниць. Така затишна місцинка не могла не привабити птахів. Їхній багатоголосий спів приголомшує, примушує забути про синтетичний міський галас.

«Це вельми структурований сад, – говорить Олександр, – проте правильно підібрані й певним чином висаджені рослини роблять чіткі прямі лінії непомітними».

Історія Саду агапантусів – це історія любові. Олександр з дитинства цікавився ботанікою й мистецтвом садівництва.

«Своїх батьків до садівництва залучив я, а не навпаки, – зізнається він. – Я постійно збільшував площу нашого саду, поки вона не сягнула 6000 кв. м. Це вимагало величезної роботи! Та мені неначе було мало: 2006 року я купив сусідню ділянку й розбив там другий сад».

Якось на курсах садівництва у Люксембурзькому саду наша викладачка завважила: «У гарному саду, як і в коханні, мають бути сюрпризи, щоб вам схотілося зазирнути за маленький чагарничок, звідки визирає щось загадкове, пройти крізь увесь сад і посидіти на лавочці, комфортно розташованій під покровом дерев, висаджених таким чином, аби вони пасували одне одному – з урахуванням їхньої висоти, видів та відтінків листя й кори».

Саме такий сад і вийшов у Олександра Тома. У ньому можна провести годину, можна день, а можна – усе життя.

Олександр зізнався, що його сад постійно видозмінюється. «Кожного разу, коли зустрічаю в продажу цікаву рослину, я багато разів обходжу свій сад, вигадуючи, де би міг її примістити, – розповідає він. – Чи не став якийсь куток нудним або потребує урізноманітнення? Адже сад – це не завершений продукт. Тут завжди знайдеться місце вдосконаленням».