Єва з Отену. Чим же вона гарна?

ЗЄвою я «зустрілася» випадково, прогулюючись Лувром. Виявилося, що у Парижі цей шедевр романської скульптури виставлений лише на деякий час: його рідний музей Ролена знаходиться у бургундському місті Отені.

Я дуже люблю романський період в історії мистецтва, тому із задоволенням стала роздивлятися горельєф. Колись він прикрашав тимпан бокових дверей собору Святого Лазаря – одного з найвідоміших у Франції.

Безсумнівно, можна скласти власну думку про Єву, керуючись поняттями «красиво – некрасиво», та чи буде це об’єктивно? Не враховуючи основні принципи романської скульптури, як зрозуміти, до якої міри горельєф гарний?

ЖАХ ПОРОЖНЕЧІ

Мистецтвознавець Анрі Фосійон вивів три основні закони романської скульптури: заповнення простору, контакту та симетрії.

Середньовічні європейці гнітилися «жахом порожнечі». Свої естетичні погляди вони побудували на одному з відомих тверджень Аристотеля про те, що природа порожнечі не терпить.

Це прекрасна ілюстрація адаптації людського тіла до простору малої висоти й великої довжини. Прояв геніальності скульптора полягає в тому, що він створив Єву, прикрашеною листям, відповідно до канонів романської скульптури», – Андре Страсберг, секретар Едуїнського товариства міста Отен
Єва (блізько 1130) з Отена під час свого "візиту" в Лувр восени 2016 - взимку 2017

Щільно заповнюючи простір людьми, тваринами, рослинами або об’єктами, неначе потяги в час пік у токійському метро, скульптори вірили, що дотримуються закону Природи, а значить – Творця.

Можна провести три години, роздивляючись деталі. Навіть я, через десять років роботи в музеї, завжди знаходжу щось нове. Приміром, люди зазвичай не помічають пазур диявола. Захований у листві пазур – єдине, що від нього залишилось», – Бернар Ренес, зберігач музею Ролен

Учасники «стовпотворінь» на рельєфах мали торкатися один одного. Про це говорить так званий закон контакту. І нарешті, відповідно до третього закону було важливо розташовувати фігури та об’єкти у просторі симетрично.

КОМІКСИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Скільки Адамів та Єв ви зайдете? Тут 7 сцен: від благословіння Господом до зустрічі Адама та Єви з Джованні Боккаччо. Фрагмент ілюмінації манускрипту "Приклад благородних чоловіків та нещасних жінок", Тур, близько 1480. @ Morgan Library, New York

Сучасники, як водиться, забувають про те, що свої історії середньовічні скульптори й живописці «змальовували» таким чином, аби всі сцени «оповіді» були очевидні глядачеві одночасно. Головний герой міг з’явитися на одній і тій самій картині кілька разів, але у різних «епізодах».

Більше "коміксів" з іншого манускрипту "Приклади благородних чоловіків та нещасливих жінок", Париж, близько 1475. @Morgan Library, New York
«Єва наче знаходиться у різних точках сюжету одночасно. Це нагадує комікс. От вона лівою рукою бере простягнуте Змієм яблуко. І тут же ми бачимо, як, торкаючись щоки правою, немов нашіптуючи щось таємне, вона пропонує скуштувати заборонений плід Адаму. Зазвичай, щоби показати людину в момент роздумів, його зображували опертим рукою на підборіддя. Тут це не так», – Андре Страсберг, секретар Едуїнського товариства міста Отен

Раджу подивитись документальний фільм “Спокушання Єви” Саскії Вальтер. Далі я пропоную до вашої уваги кілька фрагментів з нього.

У сцені, яка передбачає появу двох Єв, він залишає одну. Майстер грає з нашою уявою. Адже ми знаємо, в якій послідовності Єва була спокушеною і стала спокусницею сама.

Проте скульптор порушує причинно-наслідкові зв’язки, що збережені у нашій свідомості, показуючи обидва моменти спокушання разом – так, начебто часу, як такого, не існує, а всі людські вчинки мають значення лише у вічності.

Єва не дивиться у бік лівої руки, яка бере яблуко. Ніби вона нічого не хоче про це знати. Її погляд спрямований вперед, її очі відкриті, щоби не бачити. Чи не так само ми вчиняємо? Робимо дурниці лише через те, що “рука” того бажає?» – Саскія Вальтер, автор фільму «Спокушання Єви».
Жест, котрий, на думку християн, змінив світ.
Ви помітили пазур диявола?
ХРИСТИЯНСЬКИЙ СИМВОЛІЗМ

Важливий аспект, за який часто дорікають романському Середньовіччю, – повна відсутність реалізму. «Як можна було створювати таке невиразне дещо, – скаржаться декотрі, – після прекрасних античних скульптур, що оспівують людське тіло»?

У подобі Єви, чия права частина обличчя зміщена, є щось від кубізму», – Сильві Балькон, археолог

Середньовічні скульптори не прославляли тлінну плоть. З III століття н. е., з появою перших ранньохристиянських мистецьких творів, послідовники Ісуса у пошуках візуального супроводу своєї віри прагнули єдиного – відрізнятися від римлян-язичників.

Звідси й відмова від ідеалізованого реалізму на користь символізму жестів і розмірів (крупніше – значить важливіше). Ідея не така вже й безглузда, зважаючи на ці обставини. Чи не так?

Права рука біля щоки – символ розкутої волі. Здивована, а проте спокійна, Єва вперше усвідомлює себе перед тим, як сказати вголос: “Я”. Без її вчинку нічого не почалося б. Ніхто б не помер, не жив, не обирав, не кохав», – Саскія Вальтер, автор фільму «Спокушання Єви»
ОГОЛЕНА ЖІНКА, ЩО ЛЕЖИТЬ
Знайдіть 10 відмінностей у будові тіла чоловіка та жінки. Не вдалося? Не дивно. Адже в Єви (вона трохи нижча за Адама, ліворуч від Господа) навіть є борода! Створення Адама та Єви, фрагмент фрески в абатстві Сен-Савен, 1090

Сесіль Бюльте, доктор мистецтвознавства та автор курсу “Тіло у мистецтві Середньовіччя” у Школі Лувру, впевнена, що оригінальність Єви з Отену у тому, що скульптор створив її лежачою. Адже зазвичай у сцені спокуси Адам і Єва стоять біля дерева пізнання добра і зла. Ось що розповіла нам професор:

Лише уявіть, яке враження вона справляла на парафіян! Адже довжина горельєфа – 1,3 метра, а висота – 70 см. Скульптура оголеної жінки такої величини була чимось неймовірним, новим і нечуваним.

Оголеними у соборах зображували хіба що русалок, до того ж розміщували їх високо – на капітелях колон. Єву ж розташовано над вхідними дверима храму, а через це вона впадала у вічі кожному.

Вигини її тіла і локони повторюють плавні лінії гілок. З одного боку, така подібність призначена наголосити на порочності Єви. Адже її форми нагадують форми дерева, з якого був зірваний гріховний плід.

Проте з іншої сторони, ця схожість дозволила скульпторові підкреслити вигини жіночого тіла. Відомо, що у скульптурі романського періоду аналогічні вольності були відсутні.

3 Єви + 2 Адама дорівнюють одній історії створення та спокуси Едемської пари. Рельєф на західному фасаді собору м. Модена, скульптор Вілігельмо, блізько 1110

Чимало мистецтвознавців сьогодні класифікують цей твір як еротичний. Втім для церкви Середньовіччя краса жінки була швидше недоліком, символом аморальності. Не дозволялося вихваляти й оспівувати жіночу красу й привабливість. Але, можливо, пересічні люди бачили в Єві іншу, чуттєву сторону? Сприйняття цієї скульптури, звісно ж, залежало від того, хто на неї дивився.

А ми ж, глядячи на зображення Єви, згадуємо про інших оголених жінок, що лежать, на полотнах з еротичним підтекстом. Приміром, про «Венеру Урбінську» Тіціана або «Олімпію» Едуарда Мане.
Венера Урбінська, Тіціан, 1538

Цей образ для нас не новий. Втім, середньовічній людині, яка, до речі, не знала античного мистецтва, він не був відомий. Оголена, що лежить, стала художнім відкриттям.

Єва з Отена – передвісник ґотичного, більш реалістичного погляду на жіноче тіло. Вона – прамати чуттєвих образів у мистецтві.
Олімпія, Едуард Мане, 1863
ОБЛИЧЧЯМ ДО СТІНИ

Від початку поруч із розміщеною на одвірку тимпана Євою були зображені Адам і Змій-спокусник. У 1766 році, в дусі того часу, кам’яний тимпан змінили на дерев’яний.

У дні французької революції розлютовані на будь-яку владу над собою громадяни й поготів зважили, що найкраще застосування релігійним скульптурам та рельєфам – використовувати їх як будівельні матеріали.

НОВИНИ ЩОСУБОТИ


НОВОСТИ ПО СУББОТАМ

 

Розтрощивши ненависні статуї, мешканці розтягли кам’яні уламки по своїх обійстях. В 1866 році Єву виявили в одній з осель Отену, коли власник вирішив розширити простір нижнього поверху для крамниці.

Горельєф був розколотий на дві частини, нашвидкуруч пофарбований коричневою фарбою й повернутий лицьовою частиною всередину стіни.

ЗАПИТАННЯ, ЗАПИТАННЯ…

Чи була Єва, як і всі середньовічні статуї, поліхромною? Швидше за все, так. Тепер науковці можуть точно сказати, що у неї були блакитні очі.

Поза тим, невідомо, чи був Гілберт (Жіслебер), що залишив своє ім’я на центральному тимпані, архітектором, чи заможним замовником, який оплатив будівництво. Сьогодні більшість мистецтвознавців все ж приписують авторство Єви саме йому.

23 червня 2017 року у Музеї Ролена в Отені відкрилася виставка «Єва, або Безумство спокуси». Однією з «історій», яку вирішили розповісти куратори, стала тема Діви Марії – під кінець Середньовіччя вона обійшла Єву у кількості присвячених їй зображень.

Обрана Господом до непорочного зачаття його сина, Марія, на думку батьків церкви, спокутувала первородний гріх Єви й «реабілітувала» всіх жінок. Неймовірно цікаво, втім – то вже інша історія.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com