Іриси Живерні. Ода квітам у саду Клода Моне

«Любий друже, неодмінно приїздіть у понеділок, як домовилися. Розцвіли усі мої іриси. Мине трохи часу – й зовсім відцвітуть», – пише Клод Моне своєму другові, художнику Гюставу Кайботту, такому ж садівнику-аматору, як і він сам.

Клод Моне біля грядок з ірисами у своєму саду в Живерні
Упізнавані "риси" саду Моне: іриси та арки, повиті трояндами

Свій сад в Живерні Моне вирощував, неначе малював картини: висаджуючи квіти, він змішував відтінки так, аби найкраще відтворити гру тіні та світла.

Світло постійно змінюється, кожну хвилину змінюючи все довкола нас, кожної миті змінюючи красу всього сущого», – Клод Моне

Художник виписував тіні синім, й у тіні дерев колір ірисів ставав ще більш насиченим.

Перед вами простягається рівна галявина. У негустому затінку яблунь ховаються острівці ірисів, чиї квіти розкриваються як спалахи індиго під сонячними променями, що прозирають тут чи там крізь листву», – Жан-Клод Ніколя Форрестьє, архітектор-пейзажист

Гіди у Живерні розповідають, що Моне до ірисів «зійшов» лише після того, як намалював кілька полотен з квітучими яблунями й сакурами («Квітучі яблуні в Живерні», 1900-1901 (зверху) и «Ірисовий сад в Живерні», 1899-1900 (знизу)). Потім під яблунями «з’явилися» темні плями ірисів, а згодом ці квіти й взагалі посіли провідне місце на полотнах.

НОВИНИ ЩОСУБОТИ


НОВОСТИ ПО СУББОТАМ

 

Природність, що панує у садибі, дивовижна. На відміну від геометрично вивірених Утоплений у зелені. Чим так вабить сад агапантусів?

Квітковий "безлад": Моне часто саджав екзотичні квіти поруч з польовими

Польові, садові та привезені з дальніх країн екзотичні квіти Моне висаджував один поруч одного, дозволяючи їм рости як заманеться, вільно розмножуючись, відцвітаючи…

Найважливішим мірилом для нього був колір, точніше, хвилі кольору, які він створював спочатку в саду, а потім і на своїх полотнах.

Світло-бузкові іриси нагадують хмарки, що буяють над зеленими луками

У 1883 році Моне перевіз свою чималу родину (дружину Аліс та вісім їхніх дітей від різних шлюбів) у Живерні, проте він ще не міг дозволити собі купити власний маєток.

Доріжка, що проходить через іриси, Клод Моне, 1914-1917, The Metropolitan Museum of Art
Іриси, Клод Моне, 1914-1917, The National Gallery, London

Лише сім років по тому, коли його твори почнуть успішно продаватися в США, а згодом й у Франції та Великобританії (за сприяння брата Вінсента Ван Гога, маршана Тео Ван Гога), Моне зміг купити будинок із садом, а ще за три роки придбати землю для ставка з лататтями. Сад і ставок у подальшому стали єдиними сюжетами його картин.

Іриси, Клод Моне, 1917

А поки що у Живерні художник змальовував краєвиди довкола села й Сену, що протікає неподалік. Хоч як дивно, але сьогодні небагато з тих, хто приїжджає подивитися на обійстя Моне, рушає прогулятися до річки.

Біля поля з маками – паркувальний майданчик для туристичних автобусів. Якщо відійти від неї трохи далі, перед очима виринають саме ті місця, що колись зацікавили Моне. У тиші, яку перериває хіба що пташиний крик та шум вітру, виникає відчуття – от зараз серед маків з’являться дами в сукнях з корсетами, під парасольками від сонця, та їхні маленькі діти, що гасають серед високої трави…

З моменту купівлі садиби у 1890 році чимало часу забрало у Моне створення саду його мрії.


Моїм ательє був сарай. Ми всі працювали в саду. Я копав, висаджував рослини, виполював бур’яни, а діти займалися поливом вечорами. З покращенням фінансової ситуації й сад став більшим і кращим», – Клод Моне

Облаштування ставка з лататтям художник розпочав у 1893 році, згодом навіть найняв людину, у чиї обов’язки входило щоденне очищення водної поверхні від листя, аби в ідеальному плесі віддзеркалювалося небо.

Царство лілій: знаменитий ставок у японському стилі

Свій «водяний» сад Моне організував у японському стилі, захоплений, як і багато хто на той час, естетикою Країни висхідного сонця. Над ставком з Анна Аткінс та її сонячні сади. Що варто знати про автора першої у світі книжки з фотоілюстраціями?

Садівники рекомендують милуватися ірисами у травні, коли в Живерні розцвітають квіти переважно синіх відтінків. Третій тиждень місяця називають найкрасивішим.

Минулого року я вперше потрапила до саду Моне у середині червня. И хоча мені вдалося застати острівці ірисів, більшість із них, ясна річ, уже відцвіли. Я з нетерпінням чекала цілий рік і в нинішньому травні побувала в Живерні двічі, з різницею у тиждень – настільки боялася пропустити ірисове буйство барв!

Бузкові іриси, Клод Моне, 1917

10 травня мене зустріли декілька розпущених квітів, решта ж ховалася у набряклих бутонах, що дражнили шовковистими кінчиками пелюсток.

Натомість 17 травня ірисові грядки «спалахнули» насиченими фіолетовими й ніжними бузковими відтінками. Коли довго на них дивишся, не фокусуючи погляду на деталях, барви стають розмитими й насправді перетворюються на «хвилі», «враження» від гри кольору та світла, саме так, як на полотнах Клода Моне.

Ці «враження» неможливо забути. Мої зберігаються в пам’яті серед найулюбленіших. Я повертаюся до них час від часу – підживитися тим спокоєм і гармонією, які відчуваєш, коли милуєшся красою.

Плануючі свій візит в Живерні, відвідайте сайт Fondation Monet. Книги, що були використані под час подготовки цієї статті, можна знайти тут і тут.

На головній світлині: картина Клода Моне «Сад художника в Живерні», 1900.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com