Руїни… Початок… Творення… Вибух… Руїни… Вічний цикл, руйнівну частину котрого німецькому художнику Ансельму Кіферу випало пережити особисто. Розбомблене місто для хлопчика, народженого у березні 1945-го, стало майданчиком для забавок, цеглини й камінюччя стали дитячими іграшками, а національна «амнезія» – спадком, залишеним дорослими, які прагнули забути своє непривабливе минуле.
Як нації та кожному її представникові набути сміливості й подивитися в обличчя тому, що сталося? Як стерти нашарування пропаганди із привласнених нею історичних і літературних персонажів? Як усвідомити й переосмислити те, що відбулося?
Ансельм Кіфер знаходить способи створити простір правди у своїх роботах, розстелити «поле чесності» поміж своїми твореннями і глядачами. Там виникає бажання поставити найболючіші запитання, аби отримати найвідвертіші відповіді.